|
22 березня у всьому світі відзначають Міжнародний день води. Резолюцію про святкування Міжнародного дня води прийнято на 47 сесії Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй у листопаді 1992 року. У 2000 році ООН прийняла Декларацію тисячоліття ООН та розробила спеціальну Програму дій на ХХІ століття, яка дала б змогу забезпечити кожного жителя нашої планети чистою питною водою.
Землю часто називають блакитною планетою саме внаслідок значних запасів води, що перебуває тут у твердому, рідкому й газоподібному станах. Постійно перемішуючись вода послідовно переходить із одного стану в інший. Цей нескінчений ряд перетворень називається кругообігом води в природі. Найбільший обсяг її, близько 90% усіх запасів на Землі, зосереджено у гідросфері. До неї входять океани, моря та інші великі водні об’єкти, зокрема такі, як озера й річки. Друге місце за запасами води посідає кріосфера. Це шапки полярних льодів, льодовики та сталий сніговий покрив. Воду також можна виявити в літосфері, тобто у верхніх шарах земної кори. Невелика кількість її присутня в атмосфері у вигляді хмар, що складаються з водяної пари, дрібних краплинок або кристаликів льоду.
Вода є найпоширенішою речовиною на землі, але й потреба у воді значна. Населення Землі за добу використовує 7 млрд. т води. Міський мешканець вживає в середньому до 200 л протягом доби, і ця цифра має тенденцію до зростання. У середній за водністю рік мінімальне споживання води однією людиною – 1000 м куб. Саме така середня питома водозабезпеченість в Україні. Проте цей рівень у світі дуже різний. Так, у 29 країнах він менший від мінімального, у 19 – не перевищує 500, а в Кувейті становить тільки 10 м. куб. на людину.
Сьогодні 460 млн. людей (понад 8 % населення світу) живуть на територіях недостатнього водозабезпечення. Це переважно в країнах Південної та Північної Африки, Сходу та Південно-Західної Азії. Невтішні й прогнози. Передбачається, що без істотного поліпшення управління водними ресурсами до 2025 року потерпатимуть від нестачі води 365 млн. мешканців планети.
В Україні найбільше свіжої води (48%) споживає промисловість, 40% води йде на потреби сільського господарства, 12% припадає на комунальне господарство міст та інших населених пунктів.
В Україні у рік загальні запаси природної води протягом року складають 94 км куб., з яких доступні для використання тільки 56 км куб. Основна частина водних ресурсів припадає на річковий стік, 60% якого формується на території України, а решту води ми отримуємо від наших сусідів. Запаси прісних підземних вод в Україні ще менші і становлять всього 27 км. куб., з яких 9 км. куб. не пов’язані з поверхневим стоком, тобто не можуть відновлюватись. Все це засвідчує, що Україна є однією з найменш забезпечених водою серед країн Європи. Так, на одного жителя України припадає всього 1 тис. м. куб. води, для порівняння в Росії цей показник складає 31 тис., в Німеччині – 2 тис., в Польщі – 1,6 тис.
Всього на території України понад 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км. Найбільшими річками країни є Дніпро, Дністер, Південний Буг та Сіверський Донець. Влітку річки стають маловодними, чимало з них міліють і навіть пересихають. Для затримання талих снігових вод і регулювання стоку на більшості рік створено більше тисячі водосховищ; здатних вмістити 55 км кубічних води. Найбільші за обсягом водосховища розташовані в басейні Дніпра. Для постачання води у маловодні райони Сходу та Півдня країни збудовано цілу низку магістральних каналів та створено великі зрошувальні системи, а у районах надлишкового зволоження або уповільненого стоку діють комплекси меліоративних систем. Озер у країні понад 20 тисяч, 43 з них мають площу, яка перевищує 10 км. кв. Великі озера розташовані в плавнях Дунаю і на узбережжі Чорного моря. Найбільше озеро Полісся – Світязь. Синевир – найбільше озеро Закарпаття. Загальна площа боліт становить 12 тис. км. кв. Розташовані вони переважно в Поліссі.
В цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недостатні. У маловодні роки дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих рік, тому в Україні проблема води завжди є і буде актуальною й гострою. Забезпеченість водними ресурсами є однією з неодмінних складових національної безпеки України.
Стан водних ресурсів, їх відтворення і якість безумовно залежать від режиму їх використання. Існуюча в Україні система управління водними ресурсами вимагає істотного поліпшення. Але вирішити проблеми річок без участі широких кіл громадськості, людей, які проживають саме на їх берегах, неможливо. Українці завжди шанобливо ставилися до природи. В наш час через ігнорування природоохоронних підходів до господарювання негативний вплив людської діяльності проявляється повсюдно. Часто економічні та споживацькі підходи до використання природних ресурсів переважають над екологічними і навіть над здоровим глуздом. Широкого розмаху набуло будівництво на берегах водойм, інтенсивно продовжується їх забруднення стічними водами, тим самим річки та озера втрачають здатність до самоочищення. Все це впливає на якісний стан водних ресурсів.
Ми будуємо міста й села біля води, ми відпочиваємо біля води, ми використовуємо воду у виробництві. Наша економіка побудована на використанні води і продукція, яку ми купуємо або продаємо, так чи інакше складається з води. Повсякденне наше життя побудовано на воді і створено з води. Без води, що оточує нас – вологості повітря, бурхливої течії річок, струменю води в крані на кухні – наше життя було б неможливим.
Тому кожен з нас повинен зробити якусь маленьку добру справу для збереження, охорони та відтворення водних ресурсів. Хтось з Вас вчасно закриє кран на кухні чи у ванній кімнаті й тим самим збереже десяток літрів чистої води, інший – викине випиту пляшку води не в річку, а в спеціальний сміттєвий контейнер, а дехто навіть очистить джерело, яке повністю замулене і може просто пересохнути спекотним літом. А що саме зробити Вам, хай підкаже Вам серце. Не відмовляйтесь від добрих справ, адже все що Ви зробите повернеться Вам сторицею. Не будьте байдужими, не будьте осторонь.
БЕРЕЖІТЬ ВОДУ – ПІКЛУЙТЕСЯ ПРО МАЙБУТНЄ!
|
