Братам нашим меншим присвячується
Брати наші менші чи друзі безслівні...
Такі часом милі, довірливі, ніжні.
Буваєте часом і хижі, і грізні,
І долі бувають у кожного різні.
Комусь пощастило, порода у тілі:
І ви вже чистенькі, пухнасті та білі,
А хтось просто з двору, без племені-роду —
Хоч як би хотів, та не зміниш породу.
І доля вже інша, й життя вже собаче,
І тільки надія одна — на удачу,
Що хтось пожаліє, візьме тебе в хату,
Що, може, служити там будеш багато.
А в іншого «Віскас», хазяйка заможна,
Усе в тебе є, усе тобі можна;
Спідничка картата, ошийник зі срібла,
І впевненість є, що ти дуже потрібна.
Брати мої менші, я дуже шкодую,
Що всіх не зігрію, не всіх нагодую.
Та знаю, що люди все можуть змінити,
Що кожного з вас можна просто любити!
(А. Шкварук)
| 
