11 ЛЮТОГО - ЛАВРЕНТІЯ ПЕЧЕРСЬКОГО
За молодих років був ченцем Києво-Печерського монастиря, потім перейшов до обителі святого Димитрія, де в нього відкрився дар лікувати різні хвороби й виганяти бісів. У 1182 р. Лаврентій був висвячений на єпископа Туровського. Помер у 1194 р.
12 ЛЮТОГО - СОБОР ТРЬОХ СВЯТИТЕЛІВ, ТРЬОХ СВЯТИХ
Присвячено отцям християнської церкви — Василю Великому, Іоанну Золотоустому і Григорію Богослову. За народними повір'ями, у цей день не можна прясти, щоб не було наривів
13 ЛЮТОГО - МИКИТИ, ЗАТВОРНИКА ПЕЧЕРСЬКОГО
Був родом із Києва, замолоду став ченцем Печерського монастиря і самовільно прирік себе на затворництво. Згодом його поставили єпископом Новгорода. Там він творив багато чудес, у тому числі молитвами загасив пожежу в місті. Тому в народі цей угодник вважається охоронцем від пожеж і блискавок. Помер у 1107 р.
14 ЛЮТОГО - ТРИФОНА-ПЕРЕЗИМНИКА, ТРОХИМА
Від імені мученика, який постраждав за віру в 250 р. Народився в Малій Азії, мав дар зцілення хвороб. Через це його шанують як заступника від будь-якої халепи, особливо від злих чар.
Здавна сільські незаміжні дівчата цього дня молилися щодо наречених. Адже це була пора весіль. День називають Перезимником, оскільки закінчується зима. Звуть і Зорепадом, бо цієї пори спостерігаються спалахи зірок. Якщо їх багато, то весна далеко. Якщо вітряно, то літо буде мокрим.
СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА
Свято закоханих Відзначається в католицькому світі, але нині прийшло й до нас. Виникнення його пов'язане з подіями давньоримської історії. У III ст. римський імператор видав наказ, що забороняв людям одружуватися. Молодий єпископ Валентин, порушуючи наказ, таємно вінчав закоханих. Тоді імператор наказав кинути порушника закону до в'язниці, а потім стратити. Напередодні страти єпископ послав коханій дівчині прощальну записку з короткою фразою — «Від Валентина». Дата смерті священика, який став на захист закоханих, і дала початок святу. Цього дня закохані надсилають один одному листи-привітання — голубів, амурів, пробиті стрілою серця. А емблемою дня вважаються червоні троянди.
15 ЛЮТОГО - СТРІТЕННЯ, ГРОМНИЦЯ, ЗИМОБОР
Основою для встановлення свята послужила розповідь євангеліста Луки. Згідно з нею, на сороковий день після народження Ісуса Христа Марія разом з Йосифом принесли Немовля до Єрусалимського храму, щоб представити його Господу. Їх зустріли (стрітили) праведник Симеон і пророчиця Анна. Взявши Дитя на руки, Симеон благословив його. У народній традиції це свято вважається першою зустріччю весни або зустріччю зими з літом. Цього дня обертається птиця до гнізда, хлібороб до плуга. Зі Стрітенням пов'язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. З цього приводу казали: «Прийшла громииця — зимі половиця», оскільки «в цей день лютий до березня приїхав».
На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Традиційно побутувало повір’я, що «громниці» (посвячені свічки) вельми помічні від грому, їх спеціально тримали в господарствах, і коли надходила гроза, то запалювали, щоб «грім хати не підпалив», а також давали в руки тим, хто помирав, коли читали відхідну В цей день посвяченою водою лікували хворі місця й пристріт. Навіть чумаків, які вирушали в далеку дорогу, господар, давши хліб та сіль, скроплював кожного стрітенською водою, приказуючи: «Боже, тобі поможи!».
Кожен господар на Стрітення ретельно спостерігав за погодою, оскільки, як уже мовилося, зустрічаються зима з літом. При зустрічі літо казало: «Помагай тобі. Бог, зимо!» — «Дай, Боже, здоров’я...» — відказувала вона. Від громничої свічки в деяких місцевостях цей день називають Громницею, а в західних областях — Громничою чи Весняною Богородицею. Здавна помічено: якщо до вечора стане тепліше — літо переможе зиму, а холодніше — зима. Останні морози і перші весняні відлиги звуться Стрітенськими.
16 ЛЮТОГО - СИМЕОНА БОГОПРИЇМЦЯ ТА АННИ ПРОРОЧИЦІ
Саме Симеон, житель Єрусалима, коли Богоматір Марія і Йосиф принесли Немовля Ісуса в храм, узяв Малюка на руки і сказав, що буде у Нього велике майбутнє. Пророчиця ж Анна разом із Симеоном славила Господа. Здавна, і це зрозуміло, Симеон Богоприїмець вважається хранителем немовлят. У сільському побуті цього дня заведено оглядати і лагодити літню збрую.
17 ЛЮТОГО - МИКОЛИ СТУДЕНОГО
Від імені ігумена Студійського монастиря в Константинополі Миколая, котрий жив у IX ст. Друге ім'я святого утворене за співзвучністю з найменням обителі і погодними умовами: о цій порі нерідко буває значне похолодання. Народне прислів'я рече: «У кожному році б два Миколи: один голодний (себто лютневий), а другий холодний», котрий припадає, на 19 грудня. Особливо врочисто відзначали в народі другого Миколу, що буй покровителем дітвори і добродійства.
Лютневий Миколай і голодний і холодний.
До Миколи та й ніколи.
На студеного Миколи снігу насипле гори.
18 ЛЮТОГО - ФЕОДОСІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО
З його іменем пов'язане надання нашій церкві незалежності від Константинопольської. Саме він очолив групу церковних діячів, які вели переговори по наданню Київській митрополії статусу патріархії. Народився він на початку XVII ст. в дворянській родині, освіту здобув у Києво-Братській школі. Прийняв чернечий постриг у Печерському монастирі та ім'я Феодосій на честь першозасновника чернечого життя в Україні. Згодом його було обрано архієпископом Чернігівським. Він плідно працював на захист православ'я, велику турботу виявляв щодо Чернігівської друкарні при Іллінському монастирі, приятелював з гетьманом І.Мазепою. Помер у 1696 р.
19 ЛЮТОГО - ВУКОЛА-ТЕЛЯТНИКА
Чернець Вукола був єпископом сирійського міста Смирни. Помер близько 100 р. Цієї пори починається весняне отелення корів, а тому піклуються про його благополучний результат. У деяких місцевостях і зараз отелених корів окурюють чебрецем, щоб молоко було добрим, а молодняк — здоровим.
- ФОТІЯ, ПАТРІАРХА КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО
Він вважається першим ідеологом східного православ'я, який точно сформулював розбіжності з Римською церквою, що призвело у 1054 р. до остаточного розділення церков — на грецьку і римську, тобто православну і католицьку. Народився Фотій близько 820 р., здобув широку освіту. До поставлення на патріаршу кафедру був людиною світською — займав пост державного секретаря та ряд інших посад. Зарекомендував себе оригінальним літературним критиком, писав вірші, підтримував діяльність братів Кирила та Мефодія, прагнув урівняти владу світську і церковну. Помер у засланні близько 897 р.
20 ЛЮТОГО - ЛУКИ ЕЛЛАДСЬКОГО
Цей грецький, чернець жив у X ст. Своє життя провів в одному з афінських монастирів. У селянських родинах цього дня колись було прийнято пекти пироги з цибулею.
- МАСЛЯНА
Це давнє слов'янське свято проводів зими. За традицією із соломи роблять опудало зими, яке на санях вивозять із людського поселення у поле, танцюють навколо нього, співають жартівливих пісень, а потім спалюють. Підчас Масляного тижня прив'язують колодки до руки, пояса чи навіть ноги нежонатого хлопця чи дівчина, а іноді навіть батькам, в кого є неодружені діти. Протягом Масляного тижня вживають страви з молока, сиру, борошна, якими пригощають гостей, бо святкування Масляної починають з відвідання рідних. Кожний день Масляної має своє призначення і свою назву: понеділок - зустріч (ходять в гості до родичів); вівторок -загравання (дівчата та парубки заграють один до одного, веселяться); середа - ласун (теща запрошує на вареникі та млинці своїх зятів); четвер - розгул, перелом, широкий (пік свята); п'ятниця - тещині вечірки (зяті запрошують своїх тещ у гості); субота - зовицені вечорниці (невістка запрошує в гості своїх рідних); неділя - прощена неділя, проводи Масляної.
- ЛАРФЕНІЯ
На цей день припадали «зимові діди». хоч починаються вони на другому тижні перед великим постом. Переважно відзначали їх у п’ятницю, яку називали «поминальною» або «дідовою». Це давні й високогуманні обряди поклоніння (вшанування) пращурів. До цих днів готували обрядову страву і залишали на ніч для небіжчиків, «щоб діди повечеряли». Деінде коливо, виготовлене з куті, меду та узвару (до речі, це їство ще називали «четвертою страшною кутею», бо готували її і на поминки), й відносили па могилки.
Крім зимових, були ще «весняні діди», що припадали па другий тиждень після Великодня, «літні» - в п'ятницю на останньому тижні перед зеленими святами та «осінні» — в останню п’ятницю та суботу перед пилипівськими запустами.В ці Дні не брали шлюбів і не організовували будь-яких розваг.
21 ЛЮТОГО - ФЕДОРА СТРАТИЛАТА
Названий іменем християнського великомученика, який служив у візантійському війську стратилатом. Так звалися воєначальники високого рангу. Страчений у 319 р. Свого часу він був дуже популярним в Україні. В духовних віршах пов'язується з поняттям військової доблесті і змієборства, оскільки за переказами знищив змія, котрий поїдав людей і худобу.
22 ЛЮТОГО - ПАНКРАТІЯ
Вшановується пам'ять єпископа Панкратія Тавроменійського, який жив у І ст., і Панкратія Печерського (XIII ст.). Останній був ченцем Києво-Печерського монастиря, лікував хворих. Оскільки до цього дня витрачалася значна частина хлібних припасів, то й виникла приказка: «Не всяк Панкрат на хліб багат».
23 ЛЮТОГО - ПРОХОРА-ЛЕБЕДНИКА І ХАРЛАМНІЯ
Його називають також Прохором Печерським. Походив із Смоленська. Близько 1093 р. став ченцем Києво-Печерського монастиря. Вів дуже суворе життя: замість хліба вживав лободу (лебеду), тому був прозваний Лебедником. Коли в Києві настав голод, то за його прикладом кияни теж почали їсти лободу, а сам Прохор виготовляв з неї хліб і роздавав людям. Помер у 1107 р.
Із днем Прохора пов'язується період закінчення зими і наступного приходу весни: «На Прохора і зимушка-зима заохає», «Прийшов Прохір і Влас — незабаром весна буде в нас». До Прохора баба охала: «Ой, холодно!» А прийшли Прохір і Влас: «Вже весна у нас!». Свято робочої худоби. Святять воду і кроплять нею тварин.
24 ЛЮТОГО - ВЕЛЕСА, ВЛАСІЯ
Одне з найпопулярніших народних свят. Свій початки веде від слов’янського бога Велеса або Волоса — бога достатку, охоронця худоби на землі і пастуха небесних стад. Його згадує автор «Слова о полку Ігоревім», у якому він називає Бояна Велесовим онуком. На цій підставі робиться висновок, що Велес був також покровителем поетів. З прийняттям християнства Велеса заступив священомученик Власій, єпископ міста Севастії, якому за приналежність до християнства близько 316 р. відрубали голову.
Святий Влас, як і Георгій, вважається захисником і покровителем домашніх тварин. Літні люди подейкували, що Влас у цей день пильно наглядає за тваринами, и тому чоловіки нагадували своїм жінкам: «Дивіться, молодиці, щоб завтра принесли раненько водиці з криниці!». Нею наповнювали пляшечки, вкидали туди шматочки воску зі страсної свічки і ставили на покуть, де вона мала стояти три дні. В цей час Влас освячував її. Потім частину води вливали в криницю, а рештою скроплювали тварин.
Крім того, ті господарі, в яких було чимало худоби, спеціально замовляли молитву, після цього з іконою і святводою ішли до стайні, щоб благословити тварин. Під час молебня освячували і свічку, якою лікували хворе горло. На Херсонщині в цей день відзначали так званий «Бабський празник». Жінки намагалися не працювати; винятком було — намикати три мички з клоччя, щоб ними «підкурити корову й теля». Під обід молодиці йшли до шинку і «замочували коров, щоб були лагідними». Потім, повернувшись додому, днищами (пристроєм, в який застромлювали гребеня) «били своїх чоловіків, аби вони були ласкавими до своїх дружин».
Після Власа невдовзі наступав піст, а отже і закінчувалися весілля. З цього приводу казали: «Оляся на заміж не ласся». З Власом пов’язували і закінчення зими: «Прийшов Влас,— мовить прислів’я,— з печі злазь» чи «Пролив Улас олії на дороги — пора зимі вбирати ноги».
Якщо цього дня відлига, то морозів більше не буде.
25 ЛЮТОГО - МЕЛЕТІЯ
В пам'ять архієпископа Антіохійського, що жив у IV ст. За старих часів вранці, коли були морози, виставляли на три доби призначене для сівби зерно. За повір'ям, воно мало дати найкращий урожай. Якщо на Мелетія гарна й сонячна погода, то й літо буде гарне.
- ІВЕРСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ
Вшановується одна з найдавніших ікон. Одержала назву від Іверського монастиря на Афоні. Копія ікони була придбана Російською православною церквою, і на честь її доставки в монастир на одному з островів Валдайського озера 25 лютого 1655 р. було встановлене її прославляння.
26 ЛЮТОГО - ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ
Заговини на Великий піст.
- МАРТИНІАНА, ЗОЇ І ФОТИНІЇ
Ці святі жили в Малій Азії в V ст. Мартиніан двічі втікав від жіночої спокуси — спочатку Зої, а потім Фотинії, які згодом розкаялись і вели праведне життя. Здавна святий Мартиніан вважається рятівником від розпусної пристрасті.
27 ЛЮТОГО - 12 ГРЕКІВ-БУДІВЕЛЬНИКІВ УСПЕНСЬКОГО СОБОРУ В КИЄВІ, ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПОСТУ, МЕЛАТІЯ
Цей головний храм Києво-Печерського монастиря було споруджено в 70-ті роки XI ст. За переказом, Пресвята Богородиця явилася в Константинополі дванадцяти будівельникам церков, дала їм золото і веліла звести церкву на честь її Успіня — закінчення земного життя. Коли греки прибули до Києва, князь Святослав Ярославич подарував монастирю поле, на якому мали спорудити собор. На очах численного натовпу з неба зійшов вогонь і попалив усю рослинність на відведеній ділянці. Серед присутніх був 10-річний княжич Володимир (у майбутньому Мономах), який хворів і тут же зцілився. Тоді будівельники-греки й розпочали зведення собору. Та головну роль у його спорудженні відіграли місцеві майстри.
Погожий день на Мелатія - літо буде гарне, але морози триватимуть.
28 ЛЮТОГО - ОНИСИМА-ВІВЧАРА, ЗИМОБОРА
За біблійними оповідями, цей святий походив із Фрігії, області у Малій Азії. Був рабом, утік від свого пана. В Римі його навернув до християнської віри апостол Павло. Потім Онисим був єпископом в Ефесі, а помер мученицькою смертю близько 109 р. В народі цей угодник вважається покровителем овець. За повір'ям, цього дня зима з весною починає боротьбу: кому йти попереду, а кому назад повернути.
| 
